Як відбуваються обстеження та діагностика

Налагоджений контакт лікаря з пацієнтом визначає перебіг та успішність лікування. Він розпочинається з обстеження.

Спочатку я оглядаю пацієнта, збираю дані про розвиток хвороби, історію його життя та генетичні хвороби, а також про обставини, які могли спричинити захворювання. Це дає можливість призначити необхідні обстеження. Для кожної хвороби вони різні, але є закономірності.

Діагностика захворювань рук і ніг зазвичай передбачає:

  • Рентгенографію
  • МРТ (магнітно-резонансну томографію) з контрастом або без
  • КТ (комп’ютерну томографію) з контрастом або без
  • Остеосцинтиграфію
  • УЗД (ультразвукове дослідження)
  • ПЕТ (позитрон-емісійну томографію)
  • Дослідження показників кісткового мозку, крові, сечі та виділень з рани
  • Біопсію

Важливим методом є біопсія – діагностична пункція вмісту суглобів та пухлин. Біопсію пухлин можна виконувати з використанням УЗД або рентгенівського апарата, комп’ютерного томографа. Спосіб забору визначається індивідуально: залежно від розташування та розмірів пухлини.

Результати я часто перевіряю у 2-3 лабораторіях України, іноді надсилаю зразки за кордон. Співпрацюю з провідними лікарнями Італії, Німеччини та інших країн. Головна мета на цьому етапі – встановити правильний діагноз. Без цього ефективне лікування неможливе.

Як проходить лікування

  • Лікування суглобів (артроз, периартрит, бурсит) зазвичай відбувається без госпіталізації. Для внутрішньосуглобових ін’єкцій або призначень нехірургічного лікування в цьому немає потреби.
  • Близько 80% біопсій я також виконую в поліклінічних умовах.
  • Перед операцією рекомендую госпіталізацію пацієнта за 1 день до втручання. Вважаю, що тривале перебування в лікарні не впливає суттєво на результат.
    Перебування в стаціонарі може тривати від кількох годин до 2 місяців – залежно від складності операції.

Я працюю у кількох медичних закладах м. Києва, тож для діагностики й лікування ви можете обрати зручний для вас:

  • Національний інститут раку
  • Клініка «Медіком»
  • Хірургічний центр «Сіті Доктор»

За наявності показань виконую операції в інших містах України.

Використання хірургії в онкології

Хірургічні методи застосовують для профілактики, діагностики та лікування онкологічних захворювань. У деяких випадках – для зменшення дискомфорту або проблеми. Проте хірургія не вирішує їх повністю. У кожному випадку є свої цілі та завдання.

Сучасні здобутки медицини й техніки, а також накопичений досвід допомагають хірургам розширювати спектр оперативних втручань та досягати чимдалі кращих результатів лікування.

Радикальна хірургія

Застосовується, коли пухлина виявлена лише в одній частині тіла й може бути видалена повністю. Операція є основним методом лікування. До або після неї можливі хіміо- чи променева терапія в різних комбінаціях.

Циторедуктивна хірургія

Видалення частини пухлини. Застосовується тоді, коли видалення всієї пухлини може пошкодити життєво важливі органи чи тканини. Завдання хірурга – видалити якомога більший об’єм. Залишену частину лікують хіміотерапією, променевим та іншими методами.

Паліативна хірургія

Застосовується на пізніх стадіях онкологічного захворювання. Завдання хірурга – виправити проблему, що викликає дискомфорт і погіршує якість життя пацієнта. Наприклад, у разі переломів уражених метастазами кісток встановлюються металеві та полімерні імпланти. Це допомагає пацієнту за 2-3 доби рухатися без болю. Паліативна хірургія допомагає покращити якість життя та почуватися краще, проте не виліковує від захворювання.

Реконструктивно-пластична хірургія

Виправлення дефектів, які утворилися після видалення пухлини. Видалені тканини заміщують власними тканинами пацієнта (аутопластика), тканинами інших людей або синтетичними (алопластика).

Сучасні полімерні та біосинтетичні сполуки разом із металевими імплантами (ендопротезами, пластинами з гвинтами, внутрішньокістковими стрижнями) дають чудові функціональні результати.

Методика реконструкції обирається індивідуально залежно від типу пухлини, її розташування, анатомічних особливостей та віку пацієнта.

Кріохірургія

Низькотемпературний вплив на уражені тканини. Після видалення пухлини аномальні клітини в порожнині кістки заморожують рідким азотом або занурюють кістку в резервуар.

Радіочастотна абляція

Лікування радіохвилями високої енергії, що надходять через голку, введену до вогнища пухлини.

Цей малотравматичний метод замінив класичні операції та дозволяє лікувати ураження кісток остеоїд-остеомою з розрізом в 1 см. Пацієнт може повертатися до звичного способу життя вже за 1-2 дні після операції.

Важливо зазначити, що злоякісні пухлини можуть потребувати хіміотерапії або променевого лікування.

Профілактика післяопераційних ускладнень

Щоб уникнути небажаних ускладнень після операції, пацієнту потрібно:

  1. За наявності супутніх патологій проконсультуватися у відповідних фахівців: терапевта, кардіолога, гінеколога тощо.
  2. Пролікувати зубний карієс, оскільки хворий зуб може стати «воротами» для інфекції.
  3. Перед операцією ретельно поголити операційну ділянку.
  4. Напередодні та в день операції прийняти душ.

Можливі ускладнення

Ускладнення можуть виникати від безпосередньо хірургічного втручання або внаслідок порушення загального стану здоров’я. Складність операції підвищує імовірність ускладнень.

Небажаними, але можливими, є такі:

  • Кровотеча

Невід’ємна частина операції, яка зазвичай контролюється. Видалення пухлини, зокрема великої, значно збільшує ризик втрати крові. Тому лабораторна діагностика в підготовці до операції надзвичайно важлива. Вона виявляє схильність до кровотечі й дає можливість підготувати потрібну кількість донорської крові.

  • Кров’яні згустки (тромби)

Можуть виникати в глибоких венах ніг після операції, передусім у лежачих пацієнтів. Якщо тромб потрапляє до серця, легень або мозку – це може призвести до летальних наслідків. Тому після операції важливо якомога швидше «стати на ноги» у буквальному значенні. Крім того, призначаються тромбопрофілактичні препарати.

  • Пошкодження сусідніх органів

Внутрішні органи та судини можуть бути пошкоджені під час операції, якщо пухлина розташована дуже близько.

  • Алергія на медичні препарати

Якщо ви знаєте, що маєте алергію на певні медикаменти – перед операцією неодмінно скажіть про це лікарю й анестезіологу.

  • Біль

Після операції кожний пацієнт відчуває біль по-різному. Тому призначається індивідуальна комбінація знеболювальних препаратів.

  • Фантомний біль

Відчуття болю після ампутації кінцівки, яка фізично вже не є частиною тіла. Позбутися фантомного болю на 100% досить складно. Проте тісна співпраця анестезіолога, хірурга та психолога допомагають пацієнту повернути якість життя та максимально зменшити біль.

  • Інфекційні ускладнення

Інфікування рани може трапитися під час будь-якої операції, попри ретельну стерильність, антибактеріальну терапію, вдосконалення методик і скорочення часу операції. Сучасні антибактеріальні препарати та повторне хірургічне втручання ефективно лікують більшість інфекцій.

Лежачі пацієнти та курці особливо вразливі до інфекції легенів – пневмонії. Зменшити цей ризик допомагають дихальна гімнастика та швидке повернення до ходьби.

  • Низька функція прооперованої кінцівки

Сучасні імпланти та методики реконструкції не завжди забезпечують ідеальну роботу прооперованої кінцівки. Причини – анатомічні особливості ділянки ураження, обсяг видалених тканин, якість реабілітаційних заходів, вік та вага пацієнта, супутні захворювання та психоемоційний стан. У такому разі важливі оптимізм та наполеглива робота. Вони – запорука бажаного результату.

  • Переломи, нестабільність та вивихи імплантів

Можуть виникати після реконструкції дефектів кісток за допомогою власних (аутологічних) кісток та сторонніх матеріалів (штучних металевих суглобів, накладних пластин, спеціальних гвинтів, стержнів, трупної кістки, полімерних сполук). Це залежить від особливостей анатомічної ділянки ураження, якості імплантів, обсягу видалених тканин, правильного виконання реабілітаційних заходів та ліміту фізичних навантажень, супутніх захворювань і ваги пацієнта. Така кількість чинників вимагає індивідуального підходу в профілактиці ускладнень.

  • Серцево-легенева недостатність: інфаркт міокарда, тромбоемболія

Після будь-якої операції є ризик розвитку серцево-легеневої недостатності. Особливо у пацієнтів похилого віку, з надлишковою вагою чи супутніми захворюваннями: порушенням роботи серця, гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, розширенням вен кінцівок тощо. Ретельне обстеження та підготовка пацієнта до операції допомагають запобігти ускладненням.

  • Ампутація кінцівки

У 90% пацієнтів видалити пухлину можливо зі збереженням кінцівки. На превеликий жаль, у деяких випадках виникає необхідність ампутації. Показання до ампутації та прийняття такого рішення детально обговорюються з пацієнтом. Ампутація здійснюється лише за його письмової згоди.

  • Порушення роботи кишківника

Робота кишківника пов’язана з активністю тіла, яка у лежачих пацієнтів знижується. Особливо у тих, хто зазнав стресу, був під наркозом (внутрішньовенним, інгаляційним, блокуванням спинного мозку). Знизити ризик розладу допоможуть чимшвидша активізація (ходьба), дієта, супутня терапія та психоемоційна підтримка.

  • Повторні хірургічні втручання у зв’язку з ускладненнями

Ревізійні (повторні) хірургічні втручання – часто єдиний метод боротьби з ускладненнями. Зокрема, пов’язаними з кровотечею, інфекцією, порушенням цілісності, нестабільністю та вивихами імплантів.